СТОРІНКА ПАМ'ЯТІ

Брата францисканця священика

Пасхаліса Антонія Немченко OFM

 

1964-1994

Головна

Історія життя

Річниці смерті

 Фото

Воїн Христовий

ІСТОРІЯ ЖИТТЯ

"БОГУ - СЕРЦЕ, ЛЮДЯМ - УСМІХ, СОБІ - ХРЕСТ!"

 

Бр. Пасхаліс Антоній Немченко – священик

Син Йосипа і Анни Огороднік, народився 20 жовтня 1964 року в Шаргороді на Вінничині. В 1981 року в родиннній місцевості закінчив десятирічну середню школу. В 1982-84 роках пройшов військову службу в лавах Радянської Армії в Новояворівську на Львівщині.

В 1985 році вступив до Дієцезіальної Вищої Духовної Семінарії у Ризі (Латвія). В 1986 року підпільно вступив до Ордену Менших Братів польської Провінції Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Кракові. В 1987 року в Городківці зложив перші чернечі обіти. Через чотири роки, в 1991 року, в Городківці, зложив Богу довічний обіт: послуху, убогості та чистоти.

27 травня 1990 року в Ризі у Латвії в храмі св. Альберта з рук єп. Вільгельма Нюкшса прийняв священицький сан. 10 червня цього ж року, у своїй родинній парафії в Шаргороді, звершив Приміційну Службу. "БОГУ - СЕРЦЕ, ЛЮДЯМ - УСМІХ, СОБІ - ХРЕСТ!" - ці слова бр. Пасхаліс вибрав як свій життєвий девіз на священицькій та чернечій дорозі і дійсно так було.

В 1990-92 роках працював настоятелем парафії в с. Яришівка і м. Томашпіль. Окрім душпастирства, займався будівництвом храму у Яришівці, а в Томашполі відновленням костелу під керівництвом свого настоятеля бр. Мартиніана Дажицького. 3 1991-92 року бр. Пахаліс, на прохання епископа, святої пам'яті Яна Ольшанського, розпочав душпастирську послугу на Сході України (Донецьк, Макіївка, Артемівськ, Горлівка, Червоноармійськ, Шахтьорск) разом зі своєю рідною сестрою Марією Немченко (тепер с. Марія з Місійного Згромадженння Служниць Святого Духа). Протягом року, щомісяця, на один тиждень вони вирушали в дорогу. Місійна мандрівка розпочиналась вже в потязі Львів - Донецьк, там бр. Пасхаліс використовував кожний момент, щоб розповідати подорожуючим про Любов і Боже Милосердя. Прибуваючи до Донецька і тримаючи в руках адреси віруючих, вони терпеливо їх шукали. Які ж зворушливі і гостинні серця їх приймали.


Сльози радості були помітні у старших людей, які дякували Богу, що дочекались священика на Сході. Залишаючись у тих сім'ях, бр. Пасхаліс відправляв Службу Божу, уділяв інших Таїнств, а Марія проводила катехези. Протягом тижня їздили від сім'ї до сім'ї, а в неділю вірні приїзджали до Макіївки, до сім"ї Вінницьких, і там проводилась недільна Літургія.

В квітні 1992 року бр. Тадеуш Лучак з польської Провінції Непорочного Зачаття ПДМ, котрий працював в Шаргороді, також відвідав вірних в Макіївці разом з Наталією Кушнір (тепер с. Радослава з безхабітового Згромадження Малих Сестер Непорочного Серця Діви Марії). В травні того ж року були помітні вже перші плоди служіння. Молода пара прийняла Таїнство Подружжя, а четверо дітей прийняло Перше Причастя. Потім у Донецьк приїхав працювати о. Ярослав Гіжицький ТСhr. Пройшов деякий час і вірні мали свою капличку, а тепер вони прославляють Бога в новому храмі під опікою св. Йосипа Ремісника. Божі сіячі приготували землю і щедро сіяли Слово Боже, тому Господь щедро винагородив їх.


4 травня 2002 року в Україні була встановлена нова дієцезія Римсько--католицької Церкви на Сході України, Харківсько-Запорізька. До неї тепер належить Донецький Деканат, в якому є 7 парафій (Донецьк, Червоноармійськ, Краматорськ, Макіївка, Артемівськ, Горлівка, Єнакієве).

В червні 1992 року бр. Пасхаліс отримав скерування до праці в Збаражі, де він працював до 7 листопада 1994 р.

7 листопада 1994 року, по чотирьох роках служіння Богу і людям, несподівано обірвалось життя бр. Пасхаліса, священика Ордену Менших Братів. Загинув він в нещасному випадку біля хутора Мареничі, їдучи автомобілем зі Збаража до Шепетівки, з ймовірної причини ожеледиці на дорозі.

Небагато часу він був сином для своїх батьків; небагато часу він був братом для своїх братів та сестер; небагато часу він був другом для своїх друзів; небагато часу він був братом для своїх співбратів; небагато часу він тішився своїм священицьким життям; небагато часу його вірні мали як духовного провідника, тому нехай йому буде вічна пам'ять в серці кожного з нас.


Схематизм Провінції Св. Архангела Михаїла OFM, Житомир 2006, 230-231


Поминальна Служба Божа
Шаргород - 7 листопада

Вічне спочивання дай йому, Господи.

А світло віковічне нехай йому світить.

Нехай cпочиває у мирі Господнім.

Амінь.