МАНДРІВНИЙ
АПОСТОЛ
"Коли ми разом їздили поїздом
зі Жмеринки
до Риги,
я забирався нагору – і спав.
Антоній Пасхаліс завжди
знаходив якогось попутника в вагоні й катехизував…"
Так сьогодні згадує рідного брата
о. Андрій
Немченко OFM.
З багатодітної
родини Немченків із Шаргорода
вийшло двоє францисканців – Броніслав
Андрій та Антоній Пасхаліс. Обидва розпочинали
дорогу покликання в Ризі: коли Антоній
вже вчився кілька років, Броніслав вступив
на І курс. Пізніше спочатку старший, а
потім і молодший брат обрали Орден св.
Франциска.
У "ризьких" францисканців,
як оповідає "Кустодія св. Архангела Михаїла
в Україні. Початки і розвиток",
своя історія. Святої пам’яті о. Мартиніан
Дажицький OFM вперше 1982 р. таємно прийняв
до Ордену Леона Дубравського, Зенона Туровського
і Станіслава Широкорадюка – студентів
Ризької семінарії, вихідців з України.
Неопресвітери Леон і Зенон та диякон Станіслав
1983 р. склали на руки о.Мартиніана перші
обітниці, отримавши імена Максиміліан,
Альберт і Владислав. Вони започаткували
майбутню Кустодію, нині – Провінцію. Тоді
був прийнятий і клірик Ризької семінарії
Петро Жарковський, отримавши ім’я Казимир.
Серед останніх францисканців,
які розпочинали формацію у Ризі, а закінчили
у Польщі (в Кальварії Зебжидовській),
були о. Августин Геннадій Сіцінський та
о. Андрій Немченко. Влітку 1992 р. останні
студенти з України і колишніх республік
СРСР попрощалися з Ригою. Так завершилася
майже 30-річна епопея навчання католицьких
священиків для території колишнього СРСР
у Ризькій семінарії.
Бр. Пасхаліс Немченко OFM
був серед тих, хто ще закінчив у Ризі
повний курс навчання. Він став священиком
1990 р., в 26 років. Упродовж чотирьох
років священства він опікувався парафіями
в Яршівці, Томашполі та Збаражі. Але його
серце боліло не лише за захід та центр
України, а й за схід. І коли 1991 р. владика
Ян Ольшанський спитав душпастирів, хто
може їздити з апостольською місією на
Донбас, – відгукнувся о. Пасхаліс.
Перша поїздка відбулася перед Різдвом
1991 р. Отця Пасхаліса та його рідну сестру Марію (сьогодні
– сестру Місійного Згромадження Сестер Служниць Святого
Духа) спершу приймали земляки – Ходаніцькі та Вінницькі.
Поїздки тривали і 1992 р.: щомісяця на тиждень. Брат і
сестра мандрували до Донецька, Шахтарська, Макіївки, Горлівки,
Артемовська… Зараз в усіх цих містах є душпастирі та парафії,
а тоді вони були першими, хто ризикнув поїхати на схід.
Господь швидко покликав о. Пасхаліса в
Свої обійми. Осінь, слизька траса, автокатастрофа
– 7 листопада 1994 р. о. Пасхаліс так
і не доїхав до Шепетівки. Мандрівний апостол
завершив життя в дорозі: він помер через
кілька годин після аварії. Господь кличе
до Себе кого хоче й коли хоче…
Записано
за спогадами рідного брата о. Андрія Немченка OFM
Інформацію взято із сайту "Двотижневик
римо-католиків України" |
